Лущені українські траси, наче стареча шкіра,
Автобанами тягнуться від одного кордону до іншого,
Поки чорні душі коліс і стоптані передсердя підошв дальнобійників
Підвозять у колисках своїх кабін жінок за інтим і цигарки.
Сталеві пружини їхніх титанових осьових вібрують в унісон
З їхніми жировими печінками і вмістом очних яблук,
Вибиваючись з ритму вибоїнами наче інсультами у молодому віці
Натренованих і ще незайманих олімпійських чемпіонок.
Лісосмуги тьмянішають осінню наче запалені меланоми,
І конденсати людського поту збираються на вікнах,
Перед тим як вона випиватиме чергову таблетку,
Перед тим як він ґвалтуватиме її знову.
Життя у дорозі цікаве хіба що своє небезпекою,
Варіантом виживання і накуреними співбесідниками.
Життя на дорозі починається від одного кордону і триває до іншого,
Допоки трьохсот гривневі ангели у мереживній білизні пропускатимуть тебе через пекло біля кілометражних стовпів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522071
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин