В полярності не втрачених розмов
Ти все-таки душі не приручив
Чорнильні сльози і червона кров
Вже не почуєш шелест моїх крил
Ти вже не ти, це просто не забудь.
Та й я не я , і що вже тут робить?
З очей на блюдце скапала, мов ртуть.
Одна сльоза, лише б не загубить
Ми вже не ми, а хор німих сирен
Згубилися під покривалом ночі
Старі герої, новий Карфаген
І же нарешті проясненні очі
Рішення є і апеляції не буде
Інстанція касацій вже пропаща
Лиш спогади ніколи не забути,
Ніколи. Берегтиму, але нащо?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2014
автор: М.Я.