Бродити одному
У темному лісі
По вовчій стежині,
Іти звіддаля.
Завивши на скелі,
Зірватись й летіти,
Байдуже, що впаду –
Шукав сенс життя.
Я вірю: заплаче
Десь тихо вовчиця.
Хоч ми не знайомі,
Упаде сльоза.
Бо просто дістали
Та Воля й Свобода,
Нема з ким ділити
Чесноти на два.
16.08.2014
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#триКУТник
Із циклу поезій "Мандрівна поезія"
Більше текстів тут - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/Aj6RDKwUUqk[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2014
автор: Kukhta Bohdan