ПРИСЯГАЮСЬ ГОЛОВОЮ ЩО ДУРНІ
Серед тиші слово Боже з верхівець,
Мовить. - дух високий треба мати.
Я послав його з вершини навпростець,
Він зуміє злети розпочати.
Раптом рани заживати почали,
Стало ліпше і душа розквітла.
Звідси й звідти болі зникли що були,
Дух злічився, потягнувсь до світла.
Лиш стогнали марні здогади чиїсь,
Як були, такі й лишились ними.
Оточили сумнів, хмелю напились,
Видно стали думами чужими.
Присягаюсь головою що дурні,
Задля кого мали вмерти даром.
Нащо злету мстити прагнули вони,
Як з лихою люттю йшли на пару.
Мирним морем люд подався на човні,
Хоче про своє дізнатись діло.
Світ прекрасний там піднявся в далині,
Від якого слово те й летіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519653
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2014
автор: davud