Справжня воля
Що для мене справжня воля?
Це козацька буря в полі
Та усміхнені родини
В нашій славній Україні.
Це коли чужинські орди
Не чіпляють мені орден
І не шлють до нас месію
З угро-фінської Росії…
Стали людяні заброди -
Не плюють в криницю-воду…
В небутті колона п’ята…
За думки не нищать брата…
Це коли у мою хату
Ходять гості, мов на свято.
Коли прийде скрута-смуга,
Відчуваєш плече друга.
Та на росянім світанку
Не рокочуть вражі танки,
Не стріляють нас гармати,
Ми йдемо лани орати…
Як втішає серце літо,
Квіти в луках дощем вмиті.
Косять жито чоловіки -
Від зерна тріщать засіки.
У достатку живуть люди,
Всі співають – геть-усюди.
Квітнуть радісно веселки,
Скрізь раює рідна Ненька.
Коли родиться кохання
Під пташине щебетання.
Коли гай цвіте казково…
Всюди чути рідну мову…
Як додому наш лелека
Повертається здалека,
Несе діток у родини –
Кому доню, кому сина…
Це коли маленькі діти
Нам малюють сонце, квіти…
І щасливі мама й тато -
Малюків росте багато…
Мов вінок цвіте калина,
Чепуриться Україна -
Ніжна квітка в чистім полі…
Живе в серці справжня Воля.
17 вересня 2013 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519322
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2014
автор: Микола Паламарчук