Мати-Україна
Знов, браття, претеся в раби,
Щоб вас клювали двоголові?!
І ви, наряджені в торби,
За них загинути готові?!
Невже забули, як тиран
Морив вас голодом віками,
Свердлив потилицю наган
Підступними більшовиками?!
Може забулись Соловки,
Ті домовини-каземати,
Куди зганяли вас царьки -
В пекельних муках помирати?!
Чом у вас пам’яті катма,
Це ж вас тягнули у „застінки“?!
Мов скот впрягали до ярма -
З дітьми балакали гвинтівки…
Хіба вам мариться війна?!
Чужі криваві перемоги?!
Туди вас тягне сатана,
Де квітнуть морами дороги.
Вам журно жити у раю?!
Схотілось едему в Сибірі?!
Не соромно в своїм краю
Поклони бити чужій вірі?!
Що, українцю, не прозрів,
В брехню занурившись по-вуха?!
І в гавкотінні чужих слів
Тобі не видиться розруха?!
Тут місця двом думкам нема!
Якщо насправді ти людина,
Очисти мозки від лайна -
Й розквітне Мати-Україна!
08 жовтня 2013 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519190
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.08.2014
автор: Микола Паламарчук