Ярмо
По-рабськи нидієм в покорі,
По горло плюхнувшись в багно.
Наче й розумні і не хворі –
Нема різниці все одно.
Все споглядаєм збайдужіло,
Наче кріпацтво й не у нас,
Хоча по-правді надоїло
Щороку йти у перший клас…
Затуркані гризем науку,
Як краще стати на граблі,
Кому лизнуть потворну руку,
Щоб чиста гарбала рублі…
Нічого нас не научило:
Ні голодовки, ні війна…
Батьки вмирали - їм боліло…
Сини ж - симпатики лайна.
Ми всі „совки“: раби-рабами,
Радієм кусню з їх руки,
Яка руйнує наші храми
І сіє розбрат всі віки…
Ми все це знаєм достеменно,
Пісні співаєм, гримимо…
Наука знов пройшла даремно:
Нам ладиться нове ярмо…
08 листопада 2013 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518916
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2014
автор: Микола Паламарчук