Поет не я, він справжній у думках.
Спокійно долю зачаровує-римує.
То плаче у запилених рядках,
Ато регоче-вабить і цілує.
Поет не спить під місяцем вночі,
Він мріє-вимальовує ескізи.
Слова диктують втомлені сичі,
І зорі сяють, в полотні прорізи.
Поет гарцює з Музою удвох,
А я до недостойності пишаюсь
Бо стала прихистком для тисячі думок,
Які чарівності благословляють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518782
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2014
автор: Анастасія ЯНІНА