За хатами ні вогника ніде,
Та в абажурі неба світла вдосталь.
Зірки, немов свічки в руках людей,
Хто жив до нас – заплутано чи просто.
Там, серед них, тримають світлячки,
Напевно, й ті, кого колись я знала.
І довга думка з присмаком гірким
Над кожним іменем фіксує спалах.
Стількох нема вже рідних, дорогих!
Відколи канули вони у вічність,
Усе ще розбігаються круги.
І я стою в них – тихих, опівнічних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518217
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2014
автор: Ніна Багата