І де вони,-ті,що в обличчя сміялись?
Ховаючи гострі в руках камінці.
Із горя чужого що так забавлялись,
та долю писали по моїй руці.
Що тикали пальцем:" - Диви,яка драма!!!",
та мірялись німбами,наче святі.
Де всі вони зараз? - скажи мені,мамо.
Де був гучний натовп,там а-ні душі....
Одних за мерзенність життя покарало,
й суворо спитало за їхні слова.
А інші упали,- я ж руку подала,
-хай сіється світло у людські серця.
Бо рано чи пізно ми всі можем впасти,
і миті такі недарма нам даються.
Хай милує Бог хоча б раз нам попасти
у натовп людей,що над горем сміються!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517945
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Ruzhena