Роки летять, я згадую колишнє,
Красиве мамине намисто,
Немовби кетяги червоні.
Взяла його в свої долоні.
Я так раділа подарунку тому,
І танцювали ніжки без утоми.
Я по-дитячому раділа й цілувала,
Матусеньку рідненьку обіймала.
А намистинки, як жаринки,
На сонці сяйвом вигравали.
Мені малій тоді здалося,
Прикраси кращої немає.
Я знов візьму оте намисто
І пригадаю знов дитинство:
Матусеньку усміхнену й красиву,
І з батьком поруч, і щасливу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2014
автор: Зоя Журавка