А я малюю пензлем ніч:
Мазок безмежності, сонливість,
Кленову гілочку із свіч
Зірок задимлених мрійливість.
А я малюю, як поет
Сопіння місячного сяйва.
Вкладаю душу у сюжет: -
Ось скрипочка, вона незайва.
Заповню простір скрипалем,
А вдасться - уміщу оркестр.
Тромбон підчищу олівцем,
І домалюю, щоб маестро
Сузір’ям кожним керував,
Як і годиться на помості.
Щоб хто зобачить, днем ставав,
Запрошував із миром в гості.
До образу доллю кохання,
Як шлях чумацький без границь.
Малює пензель вже світання…
Перед Любов’ю впаду ниць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517787
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Східний