Мені так шкода кожного життя,
Яке війна на Сході обірвала.
У небо йде солдат без вороття,
А вдома мати так його чекала.
А вдома жінка – писанка з лиця,
Татусь і дід старий – ховають сльози.
Лишились діти – будуть без отця,
Це не кіно – з життєвої це прози.
Чому? За що? Не можу уяснить.
Яку таку ідею вищу мають?
Ми просто жить хотіли, краще жить.
За це нам «градом» тіло розривають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517549
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.08.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)