Моє покоління не доживе до старості,
Я скоро прокинуся й буду до коренів сивою.
До витоків сивою, впереміш з неміччю й слабкістю,
Бо війни харчуються, живляться юними силами.
На нашу молодість в це́рквах по краплі стікає ґніт.
Пече, обпікає. Лунає молитвою слово.
Дитя моє знатиме інший, добріший світ.
Світ сповнений чуйності, радості і любові...
Моє дитя сили черпатиме від джерел,
Нап ється повагою, відданістю сво́їй країні.
У церкві палає надія і спалює вщент
Всіх тих, хто хоче не дати майбутнє дитині.
Моє покоління не доживе до старості...
Але я прокинуся! Буду до сліз щасливою!
Дитя моє буде пишатися, бо підросте,
В державі, яка буде
Рідною,
Вільною,
Мирною!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517539
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: Sandra CurlyWurly