Пливли низькі важенні хмари
І клубочились, мов дими…
Від блискавок страшних ударів
Аж спотикалися громи.
І раптом тиша… Лиш крилатий
Вітрець майнув і зразу ж вщух.
Упали, ніби винувато,
Дві перші крапельки дощу.
А там за ними вже ватага
Пустилась, мов прорвало гать...-
Дощу юначої наснаги,
Ну, аж ніяк не позичать.
Залопотіло, зашуміло,
Струмками піниться вода…
Земля своє купає тіло,
Така щаслива й молода…
Гроза пройшла.
Ще десь рефреном
Громів лунає марнота,
Та вже оновлена й натхненна
Природа щедро розцвіта.
Знов сонечко рожевощоке,
Впівнеба райдуги висять…
І знову тиша. Знову спокій.
І знову всюди благодать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517424
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2014
автор: alfa