1
Зігнутись у ящірку,
Загнути капелюх
Меморандумом
Покидьків
Відчинити область, у
Котрій небо сягатиме
Альвеол безосяжної хурделиці
напакувати рот снігом
й перетворитись
на каміння голодного
напакувати рот снігом
й перетворитись
на каміння голодного
напакувати рот снігом
й перетворитись
на каміння голодного
зайти надто далеко,
щоб більше не прокидатись
втомленим,
зайти надто далеко,
щоб більше не прокидатись
зніченим,
зайти надто далеко,
щоб не встигнути
заспокоїтись
й стурбуватись
зайти надто далеко
й забути мотузку,
котра виступатиме
цупкістю ментального
дихання
зайти надто далеко,
злетівши попелом
над прірвою прірв
зайти надто далеко
за межі безмежності,
й, поцупивши реакцію вибуху
у раціоналістів
злетіти повітрям
в повітря,
Зіткнувшись з
Порожністю
Змісту.
2
Їси й міси це тісто,
заки
на кістках буде злісно.
Їси й міси це тісто,
заки
на кістках буде злісно.
Їси й міси це тісто,
заки
на кістках буде злісно.
Їси й міси це тісто,
Заки
на кістках буде злісно.
3
мій внутрішній діалект
викине газ у стовбури –
й запанує мовчання дерев
мова переважить над знеособленим
ефектом роз’єднаних слів
сліз пакунок покину
у кістковинні слонового замку,
й витре сіль землі вітер змін
зітру взуття до чорних улоговин,
пізніш – й ноги занедбаю
як тільки тінь світанку стисне горло,
злечу камінням у бік ґратованих примар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516532
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.08.2014
автор: Immortal