Хто ми
Ще деякі кривили рожі,
Як мавпи, длубались в носах,
Ми вже були сини Дажбожі,
До зір злітали в небесах.
Без слів з волхвами розмовляли,
А третім оком на чолі
Ми добрі звичаї складали
І рай творили на землі.
І спілкувалися з богами,
У повній злагоді жили.
Знання даровані батьками,
Як свято рідне берегли.
Ще деякі були почвари,
Плодились, наче дикуни,
Ми, як святі, злітали в хмари,
Неначе птахи-чаклуни.
Коли дикун зіп`явсь на ноги,
Ми знали неземні дива.
Нам Вєди закладали боги,
Їх лунь аж дотепер жива.
Колись прозріє сліпе око
І нас поверне в ті віки,
Коли жили ми, як пророки,
І мали праведні думки.
13 квітня 2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516439
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.08.2014
автор: Микола Паламарчук