Вона зайшла, не скидуючи хустку.
Присіла коло ліжка
стиха
тиха.
У місячному спокої, як в згустку
була з її печалі
крихти
криха.
Вона ні з ким не вінчана, не жданна.
Сама приходить і сама минає.
Не віруюча людям,
невблаганно
все знає.
Ця ніч - по мене
і ця ніч - пРо Тебе.
За нею дні і дні, як хвилі в морі,
по нас прийдуть навіжено
блаженно,
щоб розіпнути
в зоряній коморі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516400
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2014
автор: Маріанна Вдовиковська