Наш час іде..він зо́всім близько,
Пройшовши сотні миль та днів,
Нарешті можу не летіти низько,
А побувати в хмарах, вище всіх морів..
Лиш не ховай від мене очі, придивись,
Я - та, яку чекав ти все життя,
І ти це знаєш, лиш не сторонись,
Бо раз живем, дай волю почуттям..
Я знаю, не зовсі́м я ідеальна,
Та я люблю себе такою, полюбила,
Бо ідеальна не живе як я, так вільно,
Хоча..рані́ш я зовсім так не жила..
Приймаю я тебе таким, як є,
І поважаю вибір та свободу духу,
Душа нашіптує, що ти.. таки "Моє",
Зроби лиш крок мені назустріч..тихо.
З тобою в серці загорілось щось,
Таке спокійне, тихе та безмежне,
І хочу, щоб воно в нас збереглось,
Тендітне, знаю..відчуваєш це, щось ніжне..
Так дивно.., бо різниться це цілком,
Від того, що було колись раніше,
Тепер я можу буть собою, без утом,
Без утисків та рамок - правильніше..
..Так правильніше жити, бачу,
І зараз є бажання поділитись,
І знаю, що я щось для тебе значу,
Залиш це почуття, нам час відкритись..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516398
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2014
автор: Валентина Капшук