В моїм саду я чув прокльони і ридання,
в моїм саду впізнав я смерті крил розмах –
у горі безутішнім, у холоді й стражданнях,
там плакала береза по втрачених листках.
У грудях я почув ридання і прокльони,
у грудях я відчув безмежну пустоту –
на цвинтарній пустелі, що в тьмянім світлі тоне,
душа сховала мрію останню золоту.
Димчо Дебелянов
Видения
В градината аз чух риданья и проклятья,
в градината видях крилата на смъртта -
на горест безотрадна в студените обятья
там плачеше брезата за своите листа.
В гърдите си аз чух проклятья и риданья,
в гърдите си сетих безкрайна пустота -
сред гробища пустиня, от бледний лъч огряна,
там плачеше душата над сетната мечта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515972
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 06.08.2014
автор: Валерій Яковчук