Ці дні запам’ятаються надовго:
В очікуванні завмирає люд;
До віри повертаємося знову,
До віри, за яку віками б’ють!
Віками нас привчали до покори –
Простих людей, що винесли тягар
Запеклих війн, знущань, голодоморів,
І штучно створених в народі чвар.
В українськім „прем’єрстві” вперше, – жінка!
Як символ віри впевнено іде:
Тарас Шевченко... Леся Українка...
Благословляють... як ніхто, ніде!
На добрі справи, і задля народу;
З надією в щасливе майбуття!
Немає сумнівів – усі ми, згодом,
Досягнемо достойного життя!
05.02.2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51581
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.12.2007
автор: Петро Корнійчук