(ода паперу)
По цей день вірші пишу на папері олівцем з ластиком.
Смішно? Але зручно!
Час змінює пріоритети,
як вітер плин,
міняє і авторитети,
і їхній вплив.
Шліфує тихо, без напруги,
думки й смаки,
то ворог, з часом, стане другом –
то навпаки...
Отак і нині: замість Нього,
з недавніх пір
з'явився в мене вірний новий
дружок – Папір.
Полинуть в понадхмарні сфери
птахи-думки –
рука гаптує на Папері
дрібні рядки.
Його ніколи не дратує
мій жодний гріх!
Терпіння це мене рятує,
бо й сльози, й сміх,
і боротьбу в душі жорстоку,
як на війні,
дурниці вперті, зло, неспокій –
простить мені.
Із ним я в мріях мчу запально
аж до зірок,
то тру його, бува, безжально
аж до дірок,
зі злістю у вогонь пекельний
його жбурну,
то з відчаєм в душі смертельним
і рву, і мну...
Вже довела б ця зла наруга
всіх до плачу –
стерпіть таке буває й другу
не по-плечу,
а він же, не подавши виду,
усе прийме,
все зрозуміє... І не видасть
цей друг мене.
Не розбазікає, не судить,
не дорікне,
не ранить серце, не остудить,
не розітне...
А раненій літати важче...
З тих самих пір,
ти став духівником найближчим,
мій друг – Папір.
Прости і знай: не претендую
на "крутизну"...
Лиш від самотності псую я
цю білизну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515806
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2014
автор: Світлана Моренець