Без крайнощів

не  треба  клейнодів  (!)
лишень  б  моріг  клечання
тоді  без  крайнощів
жменю  кетягів  мого  кохання
когортам  роздаватиму
я  щиро  гордо  і  мовчанням
на  мапі  марево  з  туману
захочу  викресати  почуттями

не  знатиму  що  буде  з  нами
(валкою  без  харизми)
пам’ятатиму  як  з  роками
вовкулаки  відраду  загризли
захоче  хтось  стигму  скинути
назавжди  без  слідів  на  тілі
та  зможе  лиш  без  стимулу  
сновигати  по  світу  білім

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51536
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.12.2007
автор: nezilovana