Присвячую бездушній людині.....Без коментів...
Він сказав останнє "Бувай". А я стояла посеред дороги і плакала. Плакала, як п*ятирічна дитина, якій не купили іграшку мрії. Я відчувала себе інвалідом без паличкм. Якась частинка мене обрвалась, впала і розбилась.
А я, як сліпець, що вже не знайде її. Твоє останнє прощання - це як найважчий вирок судді. Твої руки, твої губи...Як я без них житиму? А твої очі? Де знайду я ці океани?
Спочатку ти сам зробив з мене метелика, а потім безсердечно обрізав крила. І тепер я тут самотя, безпомічна стою посеред дороги - душевно мертва і вже ніяк не склеїти розбиті мрії, щасливі ілюзії.
Ти ж пам*ятаєш, якою щасливою я була з тобою. Але одним "Прощавай" ти зруйнував наш світ.
Я розбита. Розбита,як дороге люстерко із найдорощого у світі скла, але ти....Ти цього не знаєш....:(
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515335
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2014
автор: veselka