Палить ніч смолоскипами від ліхтарів.
Ніби маслом промащені вулиці світлом.
Поки вечір на нічку чекав - постарів,
і оскалився з хмар білим місячним іклом.
Загортай мене в дим і неси в нікуди,
одягни замість кедів нічого на ноги
і вважай, бо приблуда котяра рудий
вже поплутав нам стежки, сліди і пороги.
Вечір ніч не зустрів. Ніч не знала його.
Ніч кохає світанок, щоб з ним розминутись.
Бачиш, там перед нами руде, як вогонь
по-котячому, сонце в туман огорну́те.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514991
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2014
автор: Маріанна Вдовиковська