Котилось слиною життя,
Та була заборона на дотик,
І не знімаючи взуття,
Топтався жадібно подих...
Йшло манівцями єство,
Не знаючи зовсім дороги,
Дивилось услід божество,
У якості допомоги...
Мчалась у прірву любов,
Без жодних зауважень,
Багато зайвих розмов,
Та мало тих побачень...
Нищило землю лукавство,
Своїм лицемір"ям підступним,
Даремно гуло марнотратство,
Забувши про зойки наступних...
Але жил несмілива правда,
Над своїм смутком похилилась,
Несла у повітря мантра,
Прострелені наскрізь крила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514919
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.08.2014
автор: Мандрівник