Мов з пазлів складена із протиріч,
Бо жінкою прийшла колись на землю
І сонячно мені, коли вам темно,
Коли запалюєте ви десятки свіч.
Сумую я у натовпі людськім,
Якому треба хліба і видовищ.
Я наче той заморський дивний овоч,
Із супермаркету принесений у дім.
Зі мною ви миріться, або ні,
Я за межею ваших категорій,
Для вас незрозуміла апріорі.
Змінити ви не в силі щось в мені.
[youtube]http://youtu.be/S3q98EYP5Ac[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513952
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2014
автор: Патара