.

ти  одягаєшся  в  схлипи  із  рідних  вуст,
наповнюєш  мушлі  звуком,
змушуєш  чути  заплющені  очі.
ще  вчора  пророчих  снів  було  не  докликатись,
а  сьогодні  й  безсоння  щось  тихо  віщує.
запах  крові  кружляє  навіть  над  морем,
руйнує  сонце  зсередини,
щось  ледве  говорить,
а  ти  ще  нікого  не  змусила  чути.
спокута  твоя  -  руїни
множені  на  ворожість,
на  тебе  це  геть  не  схоже,
вертайся  додому  і  спи,
замкнувшись  у  ковдру  холодну
крізь  стогін  чужої  війни  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513882
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2014
автор: Biryuza