буває,небо кутається в чорні хмари
і та вся біль стікає нам дощем
а я,закутавшись із ним до пари
посиджу на вікні й проплачу цілий день
згадаю те,про що ти не згадаєш
забуду те,що пам'ятаєш ти
а пам'ятаєш як казав,що ти мене кохаєш
забув...а я запам'ятала назавжди
колись були такі щасливі
а зараз,зараз ми чужі
я не відчую більше поцілунок твій на шиї
не буде більше трепету в душі
я пам'ятаю ті зелені очі
я не забуду запах твій
я прошепочу десь посеред ночі
не сталось так як ти цього хотів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513824
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2014
автор: Mirosya