Ми не бачимо своєї зорі,
Котимось вниз по похилій,
Під ногами плетуться щурі,
Неправда закидує хвилі...
Ми закриті сутінком дня,
Лишень дощ дарує надію,
Знають про щось небеса,
У час людського буревію...
Ми втратили стільки часу,
На пошуки спокою літ,
Одержали натомість образу,
І наш розбитий в дірах пліт...
Ми боремось з химерами світу,
Та героїв стає все менше,
Хіба у снах вистачає просвіту,
Але чомусь від цього не легше...
Ми тонемо під звуки маршів,
На нас давно готують замах,
Серед брехні, тупої фальші,
Є ще сонце, буде спалах....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512998
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.07.2014
автор: Мандрівник