ВЕДІНЬ НА СХОДІ ДНЯ
На ранок сонце заглядає в очі,
Зникає привід світло не пускать.
Ласкавий промінь на вінець заскочив,
Щоб в німбі святість сяйну розпочать.
Нашестя сонячне - пора сузір’я
Зникають сни клопоти солодкі,
Виходять мрії з мрійного безмір’я,
У роздумах сховані короткі.
Усе логічно темінь у облозі,
Пора відлуння радісних пісень.
Гарячий день вже дихає у лузі,
Навколо зачарованих осель.
І сили світла променем налиті,
Торкають квіти, кожен колосок.
Своє тепло під небом у блакиті,
Мов аромат розносять від квіток.
Коли їм вітер нивами повіє,
Пахтить в обличчя дихає земля.
Імла в очах барвиста заясніє,
Ведінь прекрасна ся на сході дня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512488
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2014
автор: davud