Ненька Україна
Поселені в мені навіки
У веснах купані гаї,
Ставки в лататті, перли-ріки
Та українські солов’ї.
Ліси зелені. Повів хвої
Являє мрії у хмелі,
Я музику води живої
Черпаю в древнім джерелі.
Рахую ворожбу зозулі,
Пірнаю в польові квітки…
Дідівські звичаї минулі
Купалу вбрали у вінки.
На голубому виднокрузі
Веселка барвами встає…
Знаходить діток дзьоба в лузі
І молодятам роздає.
Душа наповнена снагою
П’є світанкові чудеса…
Упали срібною росою
На рідну Неньку небеса…
Я весь закоханий, до краю,
В твої красоти чарівні
Та очарований співаю
Землі, що дихає в мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512380
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.07.2014
автор: Микола Паламарчук