У нічному небі зляканий
крик сови
Зливається зі звуком
гнівного грому.
Мов гострим ножем по серцю -
лиш я - не ми,
Змиває дощ холодний
із вуст оскому.
Розбавлена солоність -
мрія на лиці,
Викочує із єства
терпку судому.
І жалом у душі
задавлені синці
Та, хай там як,
належу тобі одному.
19.07.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2014
автор: Валентина Ланевич