На сході смок…Димів прогірклих змій…
Щемить броня, осколками побита.
Годинник дня крізь літній звіробій
Просіює живе і вже віджите.
Безістинність … Поплутались водно,
Людське життя і політичне грище,
Й вода не хоче гуснути вином,
Коли довкруж - німотні попелища,
Коли серед амбіцій і чинів,
Для матері розмита доля сина,
Коли під блиск посмертних орденів
На срібняки міняють батьківщину,
Коли застигла істина: не вбий,
А життєдайний дощ змінили «Гради»,
Коли вирує темний чорторий,
Там,де кільце стискається блокади…
Це двадцять перший вік… Прозріти б слід…
Та,храм зганьбивши, для новин в газеті
Кладе парадоксальний ерудит
Собі набій у лоно пістолета…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512333
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2014
автор: Стяг