Нероздiлене
Мов в дзеркало, в твої бездонні очі
дивлюся, надивитися не можу.
До тебе прагну. І в холодні ночі
ні спокою, ні місця не знаходжу.
А ти проходиш гордо і надмінно:
в очах темніє, мучусь, червонію....
І знаю я, що буду неодмінно
страждать від цього, але що я вдію?
Вуста гарячі, теплі рідні руки
поцілувати хочу і не можу.
І я здаюся. Не стерпівши муки,
на п’єдестал гордині тихо сходжу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511985
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Валентина Лысич