"Історія кохання Дівчинки і Чорного Принца
Глава 3
POV Тарас
О Боже, голова просто розколюється від болю. О це я вчора здорово погуляв. Зараз в кімнату зайде мама і знову почне розпитувати, коли я повернувся і навіщо так багато випив?.. Кожен раз одне й те саме. Я вже навіть звик. Найбільш дивно, що я навіть не пам’ятаю як добрався додому, і що вчора взагалі було. Зараз я відкрию очі, і палюче сонце знову нещадно на мене світитиме. Але все ж тепленько воно гріє, навіть лоскоче трішки. О ні. Я стаю якимось жахливим романтиком. Це на мене не схоже. Здається, вчора я випив багато більше, ніж думав. Ну все на раз, два, три я відкрию очі. І раз…..два….три…
ЩО??? Як вона тут опинилась. Ми ж не бачились півроку і тут я прокидаюсь з Нею в одному ліжку. Весело починається весь день. Чую, що вчора я, напевно, натворив багато веселих справ.
Все-таки вона така красива, коли спить. Її ніжні пасма світло русого волосся легесенько лоскочуть моє підборіддя. Раніше я ніколи не просинався з дівчиною в одному ліжку. Після усіх наших «справ» я залишав її і йшов дальше на веселощі. Але цього разу все якось по-іншому. Я б навіть хотів би закарбувати десь цей момент. А ось і мій телефон на тумбочці. Ледве до нього дотягнувшись, я все ж тримав його в руках.
Налаштування → Камера → І ось фото вже готове.
Я ще хотів полюбуватись тим, як вона спить, але її красиві і довгі повіки вже закліпали і через секунду вона просто перелякано втупилась у мій погляд.
POV Наталія
Це або приємний сон, або просто страшна реальність, - подумала я.
- Що ти робиш у моєму ліжку? – перелякано я спитала.
- Ну я думаю тобі краще знати.
Оххх знову ця єхидна лисяча посмішка. Через хвилину до мене дійшло: це ж я сама його вчора сюди привела, бо йому було дуже погано. І вже збиралась йому це пояснити, як у кімнату відчинились двері і на порозі стояли два моїх збентежених брати.
Я лише збиралась їм все пояснити, як тут втрутився Тарас:
- Добрий ранок. У вас тут дуже м*яке і зручне ліжко.
Я з усієї сили лупнула його в бік.
- Я все поясню…просто вчора…ну загалом ..там Тарасу було погано….я йому вирішила допомогти.. і от…він дома…, - ніяк я не могла зв’язати думку докупи.
- Та ти не трудись. Ми і так вже все зрозуміли. Ми за тебе дуже раді.
- Та ви все не так зрозуміли. Я просто..
- Заспокійся в цьому немає нічого поганого.
- Та я… Тарас ну скажи вже ти.
- А що мені сказати?
- Ну скажи, що в нас нічого не було.
- Я.. я нічого не пам’ятаю.
- Та ти, Наталь, не переживай. Це все нормально. Всі дорослі люди так роблять, - спокійно промовив Мишко.
- Що значить не переживай? І що значить нормально? Це не нормально. Але про це ми поговоримо в інший раз. А зараз я намагаюсь вам втовкмачити, що ми просто спали разом, але нічого не було. Ви мені не вірите. Так? Гаразд,я більше не збираюсь вас переконувати. Якщо ви не вірите рідній сестрі, то я не знаю, що від вас можна очікувати. Все всім спасибі за увагу,- останні слова я промовила з відчутними нотками іронії у голосі. У очах стояли сльози, які я хотіла нарешті випустити. Це як чер*вяк, який лоскоче мене із середини, із далеких закоулків мого серця.
Довго не роздумуючи я вдягнула шорти, хоч і знала, що за мною спостерігає зараз три пари очей. У цей момент це мене анітрішки не хвилювало. З усієї сили хлопнувши дверима, я нарешті стояла на вулиці.
Відійшовши подалі від хати, до річки я просто немічно впала на траву. Можливо, для когось цей випадок нічого б не означав. Але лише не для мене.
Я знову, знову я потрапила у його пастку. Я повинна була це передбачити. Це була,напевно, його помста, за те, що я відшила його тоді зимою. Але хіба я зробила йому щось погане, що він так вчинив зі мною. Я просто хотіла трішки змінити його. Мріяла, щоб і він відчув, що таке кохання і, що таке біль. Але видно я погано старалася, тому що нічого хорошого із цього не вийшло.
Зараз я залишилась із своїм болем, із своїм крахом у душі, і із своїм коханням на одинці. Нікому було розказати про свої почуття. Я хотіла так далеко заховати свою душу, щоб ніхто і ніколи її звідти не дістав. Я просто згорала у вирі своїх почуттів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511658
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2014
автор: veselka