Хохло-діти
Не ті нині козаки
Гарцюють по полю,
Позвикали за віки
Гибіти в неволі.
І не ті чоловіки,
І не тої марки,
Затуманені мізки́
Від міцної чарки.
Де поділись молодці́
Вищого ґатунку?
Опинились, мов старці,
В чужому притулку.
Обезкрилились орли,
Продрімали долю…
А колись вони могли
Згинути за волю.
Не ті тепер соколи,
Не того кольору́,
Всі звичаї віддали
З батьківського двору.
Позабули назавжди
Древні заповіти...
Стали всі хохло-жиди,
Слуги-московіти.
Інші нині ще й жінки
І не ті пологи,
До них лізуть свинюки
З пляшкою між ноги…
І виходять на світи
Нові хохло-діти,
Які йдуть до темноти
На чужину пріти.
Позникали козаки,
Щезли породіллі…
Залишились лайнюки,
Та й ті не при ділі.
20 квітня 2010 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511561
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: Микола Паламарчук