Минала вічність. В кожного своя.
Минали дні. Здавалося, так треба.
Ніхто тепер: ні ми, ні ти, ні я,
Не буде знати, де чий клапоть неба.
Забракне слів, не вистачить прощань
І голоси розсипляться луною.
Давай тепер іти без озирань
І відчувати погляди спиною.
На кілька кроків далі, ніж тоді
На кілька років довше, ніж востаннє
Можливо десь в наступному житті,
Ми все ж таки програємо. Коханню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511454
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: Олександр Гриб