Мені приснився дивний сон:
Поля родючі. Вечоріє...
Не чути галасу ворон.
І люди в землю ту не сіють.
Пустеля чорної землі!
Ніби волошки, небо синє;
Дерева сохнуть у стволі,
Безсило віття опустили.
Колись буяло і цвіло
Усе навкруг у цьому краї.
Але підступне люте зло
Нібито розвело у зграї!
По-справжньому, як на війні,
І до останнього патрона! –
За владу б’ємося в пітьмі:
Сліпими робить нас корона.
Не вірю чудернацьким снам:
Про чорні дні та про руїни.
Я вірю у казковий Храм,
З ім’ям коханим – Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51125
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2007
автор: Петро Корнійчук