я народилась там, де, цвіт калини
змішати хочуть, ніби сурогат.
я маю руки ноги очі глину
вирощувати вмію виноград.
я не частина не відірвеш моє серце
і грубістю не візьмеш, навіть мат
ти примінити можеш, маєш всіх на мушці,
та не сім'я то, коли ти як кат
заламуєш безжалісно і лезом
виводиш свої літери брудні
на моїм тілі скачеш мокрі тези
забув ти, блискавиці по весні
не граються в підвалах дикі звуки
це, навіть, не зрівняти БДСМ.
тобі схотілось жити трохи пізно, ніколи не буває,
не спізнись, в утробі жінка носить українку
і хто би не запліднив те яйце
вона в душі триматиме й дитинку
народить і від крові у барвінку
омиє і очистить їй лице.
під свічкою обріже пуповинку
смолою сосен під янтарним сонцем
вмить обігріє, мати не "цеце"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511112
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2014
автор: Ольга Ратинська