Раба до раю не пускають
Незрячі істини не знають,
Живучи в повній темноті:
Раба до раю не пускають,
Його катують на хресті.
Святець чатує на воротах,
До раю йдуть одні пани.
До пекла тиснеться біднота -
Киплять на ватрах казани.
І тут, і там усе по блату,
Нема просвіту для раба,
Через ту долю, бо горбата,
Через ту волю, бо слаба.
Через ті очі, бо не бачать,
Через ті вуха, бо глухі…
Убогі у раю батрачать
Й відмолюють чужі гріхи.
Сліпці прозріють і пізнають,
Як спопелять мару вогні,
Де рай, кого туди пускають,
За що вмирають у борні.
…Свобода сяє в позолоті,
Буяє воля з джерела,
У рай відчинені ворота,
Цвіте омріяна земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510931
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.07.2014
автор: Микола Паламарчук