Моя любов, кохана вірна жінко.
Ти пломінь сонця, теплий літній дощ,
Весняна пісня, що лунає дзвінко,
Осінній шепіт,що кидає в дрож.
В тобі, як в Всесвіті, гармонія без краю –
Краса душі і досконалість форм.
Вже стільки літ так юно я кохаю!
І ту любов не змиє жоден шторм.
Лечу до тебе крізь сніги і буревії,
Шукаю по неходжених стежках.
Без тебе безконечно так тужію,
З тобою ж я розкрилююсь, як птах.
Так вдячний,Господи, за пристрасті дарунок,
За щастя, що спізнав крізь все життя.
За цей кохання невтамовний трунок.
За ясний путь без крихти каяття.
2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2014
автор: Юрій Прозрівший