Маленькі птахи / Озон

Маленькі  птахи
Приносять
Найбільше  горе,
Помираючи  відразу  у
Кількості,
Лети  собі  далі
Синій,  як  море,
Орле,
Попри  галери,
І  попри  шторми,
Пори  воду,
І  скель  сріблястих
Конічності.
Лети  собі,  птахо,
Змазуй  мазутом
Крила,
Пий  собі  часу
Кухлі  французьких
Вин.
В  найгіршу  осінь
У  тебе  померла
Мила,
В  найкраще  літо
У  тебе  родився
Син.
Кружляй  поміж
Степом,
Камінням,
Чужими  руками,
Сонцем,
Вбирай  в  себе
Кисню
Краплини,
Дощі,
Листопаду  печаль,
І  коли  паром  відійде,
І  почне  розпадатися
Стронцій,
Тиша  наповнить  легені
Снігами,
Сипучими  наче  тальк.
Нічого  не  матиме
Значення,
Тільки  озон,
Туплячи  вістря  небесні
Холодом  блискавиці,
Буде  синіти  на  пальцях
Кільцем,
По  периметру
Безіменних
Анатомічних  зон,
Палаючи  ластовинням
На  твоєму  обличчі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510912
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин