У розквіті творчого злету
Змовкла засмучена ліра:
В бентежному серці поета
Зламана гілочка віри.
Напевно чиєсь невгамовне,
Заздрощів сповнене око, –
У серце отруту замовну,
Щоб назавжди... і глибоко!
Думки, на зразок заповіту,
Ллються словами-сльозами:
Про долю важку, непривітну;
Силу народну, незламну.
Пророцтво поета здолає
Часу стрімкі перешкоди.
І щастя засяє над краєм
Диво-казкової вроди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51075
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2007
автор: Петро Корнійчук