Втомилась...
Вигрібати з тебе кожне слово,
І терпіти ці важкі розмови.
Ти постав мене з собою в ряд!
Розбилась.
Наче склянка, повна перцю і білої солі,
Я, мов птах, що народився у неволі.
Ти скосив мене з усім підряд.
Мовчання -
Це симфонія люті і страху,
Ти розніс мене одним лиш махом.
Повір, таке буває не в кіно.
Кохання
Специфічний дуже образ має,
Коли хтось один ледве вмирає,
Тільки іншому - вже все одно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2014
автор: Влада Грушицька