він йде.. він не питає про минуле
він залишає сотні їй думок
що вітром завивають у майбутнє
він впевнений він робить новий крок
дощем він омиває її рани
холодить обдуває той сувій
він обережний вірить, та обмани
шляхи ховають, та він йде до мрій
у тишу, де стрічають теплі руки
повні кохання ласок і надій..
він йде.. його вже марно зупиняти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510660
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2014
автор: Ольга Ратинська