Веселкою з неба крізь гай
З’єднаю я наші пороги,
У гості мене не чекай,
Тепер у нас різні дороги.
А цей кольоровий місток
Хай променем сяє щоранку,
Це долі моєї урок –
Дивитись на світ крізь фіранку.
І бачити небо без меж,
Гадати, що ще я не знаю,
А в тебе маєток, кортеж,
Я ж у власних мріях літаю.
Зате я не знаю журби,
Навколо квіти, трави, сонце...
Летить метелик до води –
Моє життя через віконце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510492
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: Плюта Вікторія