Начиння згубне вливається у постріл
Й птах виліта, як тільки м’ясо зірки
Потрапляє на землю святих
Будь хто, хто винуватець очікувань
Будь-хто, хто винуватець затримок
Не нестиме покарань за шкляною камерою
Оіурувайо
а що ти скажеш на це:
Дерево росте й ростиме угору,
до поки кістки твої догорають
й з ними підноситься дух,
що мешкав у тобі,
досягнувши
денного дна неба,
він осягне Піски часу
й все повернеться,
так, ніби ти не падав
й не опадав листям
з черепа Осені,
дай дурману просякнути крізь
жилаві пальці,
дай світлу, котре ти приручив мружачи очі
відсікти кінцівки, що знаходяться за тією
плящи̕ною отрути,
за тією площино̕ю ґрат –
ґрати,
короновані квіти, що не стали
вище духовного рівня собак;
й вибити символ розлук
на капелюсі бога,
й комаху посвятити у тайну,
й тайну утопити у найнижчих
ґатунках випущеної крові,
ось що здійснюй –
здійснюй
бажання,
до поки бажання не забуло
про твоє однооке милосердя,
маслом сердець тікає підлога
й світ вже у фантомних сполуках -
рідинна аліг’єра млосного самоповстання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510486
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.07.2014
автор: Immortal