Протизаплідне

Давай  доживемо  з  тобою  до  серпня,
А  там  вже  згодом  зима,  ожеледиці,
Дубові  дошки  осінньої  шибениці
Будуть  вішати  кожного
Марно  закоханого.
Купи  молока  по  дорозі  із  пошти,
На  випадок  якщо  тобі  завтра  
Захочеться  назавжди.
Будь  куди  –  говорять  йдучи  на  північ.
Відлітають  птахи.
Короткі  гудки  –  електронна  вічність
Радіоприймачів.
Терпіння  наїлося  тишею  так,
Що  вкрилося  пролежнями
У  місцях  найбільшої  пустоти.
І  все  розтікається  циферблатами,
Як  пурпурна  фарба  по  твоєму
Волоссю.
Як  же  тобі  не  личить  цей  колір,
Майже,  як  твій  чоловік.
Але  кожен  із  нас  повія
По-своєму.
Тримати  руки  осторонь
Власних  думок  –  найкраще
Протизаплідне.
Особливо  коли  тобі  двадцять,
І  кохання  поняття  насамперед
Незрозуміле.
Ти  думаєш,  що  ти  можеш
Усе.
Вона  знає,  що  ти  ще  не  вмієш
Нічого.
На  цьому  і  будується  ваша  любов:
Ти  відносишся  до  неї  палко,
Вона  до  тебе  –  із  розумінням.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510148
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин