Надія
Україно, зайдою розорена,
Безсоромно збоченцем зґвалтована,
Мов рабиня, до ярма запряжена,
У сльозах по-варварськи утоплена.
Намертво тенетами заплутана,
Вогнищами згубними обпалена,
У брехню чужинцями закутана,
Мов повія, догола роздягнена.
На схід-захід по Дніпро розірвана,
Фарбами партійними посварена,
Приязнь між народами зруйнована,
Жебрати під церквами поставлена.
Мозки у народу затуманені,
Всякими дрібницями завалені,
Пряником до послуху заманені,
Під байки затаскані, засалені.
Україно! Скоро вже світатиме,
Як бувало, ґаздувати вийдемо,
Як народ ці бур`яни сапатиме
То надію у серця повернемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510121
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.07.2014
автор: Микола Паламарчук